Стратегічна модернізація профспілкового навчання

 

Стратегічна модернізація профспілкового навчання

 

Під стратегічною метою модернізації розглядається підвищення ефективності профспілкового навчання, забезпечення відповідності вимогам розвитку соціально-трудових відносин, сучасним потребам суспільства й кожного профспілкового активіста.

Пріоритетними завданнями при реалізації цих цілей визначені:

- забезпечення інноваційного характеру профспілкового навчання;

- модернізація системи профспілкового навчання, як фактора підвищення активності профспілкового руху України;

- створення сучасної системи безперервного навчання, підготовки й перепідготовки профспілкових кадрів і активу;

- формування наукових напрямів підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів;

- формування механізмів для централізації керування навчальною й науково-дослідною діяльністю профспілкових навчальних закладів;

- забезпечення міцного взаємозв'язку між підвищенням кваліфікації та кадровою роботою у профспілках;

- єдність керування, контролю, методичного супроводу й змісту освітніх програм;

- створення системи єдності фінансового забезпечення.

Аналіз ситуації, яка сьогодні істотно змінилася, свідчить про те, що головною її рисою стає жорсткий політичний вплив найбільших фінансово-промислових груп. Така ситуація украй загострила проблему формування нової моделі взаємин держави, бізнесу й профспілок.

В цих умовах вирішення соціальних проблем, відродження соціальної інфраструктури, взагалі соціальної сфери, виходить на перший план. Сьогодні ситуація в Україні склалася таким чином, що соціальна компонента реформ стала гальмувати економічні перетворення. Неспроможність держави вирішити соціальні проблеми породжує замкнене коло: чим нижче рівень виробництва і реальних доходів населення, тим ширше коло бідних прошарків, яким потрібна допомога держави. Однак, скорочення фінансування соціальних програм, використання залишкового принципу фінансування соціальної сфери призводить до занепаду людського потенціалу, що знижує продуктивність та ефективність праці. І коло замикається.

         Ніякі корективи, часткові зміни, цільові соціальні програми не можуть змінити негативних тенденцій, усталеність яких перетворюється на закономірність, «латання дірок» у цій ситуації принципово нічого не змінює.

         Необхідний пошук інноваційних механізмів відродження соціальної сфери, які б ураховували нові сучасні реалії. Тільки в цьому разі з’явиться можливість змінити ситуацію, зупинити падіння рівня та якості життя пересічних громадян. Адже погіршення матеріального добробуту населення веде до політичної дестабілізації, загрожує соціальній безпеці.

         Безперечно, профспілки працюють в важких умовах змін у соціальній сфері суспільства, що вимагає великої адаптивності організації. Адаптивність припускає оперативне реагування. Відомо, що найефективнішим реагуванням із мінімальним тимчасовим зазором або навіть із випередженням є дія, заснована на правильному прогнозі розвитку подій. Сучасний профспілковий менеджер повинен мати унікальну інформацію про соціальний потенціал підприємства, бути ініціатором і натхненником створення плану соціального розвитку, розробки соціального кодексу регіону.

З огляду на відому ангажованість більшості засобів масової інформації, їх прагнення замовчати роль і місце профспілок у сучасному суспільстві, прагнення антипрофспілкових сил створити інформаційну блокаду пріоритетними напрямками роботи в інформаційному полі сьогодні повинні стати: формування   інформаційно-технологічної інфраструктури єдиної інформаційної системи профспілок, включаючи створення системи     інформаційного й науково-методичного забезпечення для профспілкових організацій; підготовка кадрів у даній специфічній галузі, використання   інформаційних   і   телекомунікаційних технологій для інформаційного обміну й доведення до відома громадськості правди про гостроту, напруження й ефективність діяльності профспілок, розмах профспілкового руху.

           Актуальним є розвиток взаємодії Академії праці, соціальних відносин і ткризму із профспілковими практиками, що повинен мати двосторонню спрямованість. З одного боку, навчальні заклади профспілок повинні активніше впливати на формування вектора розвитку профспілкового руху в позитивному напрямку, з іншою, профспілкові організації повинні усвідомити, що поступальний розвиток системи підготовки профспілкових кадрів можливий тільки за умови широкого використання інновацій.

Сьогодні основним завданням профспілкової науки має стати обґрунтування місця й ролі українських профспілок як найважливішого інституту громадянського суспільства, представника інтересів найманих робітників в умовах трансформації суспільства й формування соціально-трудових відносин нового типу.

 

 

 

Департамент розвитку

профспілкового руху апарату ФПУ