З історії виникнення і розвитку профспілкового руху в Україні продовження

 

Для використання

у профспілковому навчанні

 

З історії виникнення і розвитку

профспілкового руху в Україні

 

На початку ХХ століття ідеологію профспілкових організацій ще не було визначено і, як наслідок, профспілковий рух об’єднував революційні, реформаторські, нелегальні та інші типи профспілок.

Царський уряд жорстоко регламентував діяльність профспілок, на що останні відповідали боротьбою: мітингами, страйками, участю у збройних повстаннях. Разом з тим поширювалися й нові форми і методи соціально-економічної самодіяльності трудящих, а саме спроби пошуку компромісу з капіталістами. Підтвердженням цьому є укладання колективних договорів між підприємцями і працівниками, в яких останні могли відстояти нові умови найму.

Після Лютневої революції 1917 року професійні спілки поступово перетворюються на масові організації трудящих. Водночас із радами профспілок і на противагу їм створюються фабрично-заводські комітети, які вели боротьбу з профспілками. Пізніше профспілки почали опікуватися економічною боротьбою і тарифною роботою, а фабзавкоми – контролем над виробництвом.

Нову епоху в профспілковому русі відкрила Перша Всеукраїнська конференція професійних спілок, яка розпочала свою роботу 21 травня 1918 року. На ній було затверджено програму профспілкового будівництва, яка передбачала незалежність профспілок від державної влади та принцип централізму у внутрішній організації профспілок.

Аналіз діяльності профспілок за радянську добу свідчить, що під впливом конкретних історичних умов радянським профспілкам належало захищати не тільки інтереси найманих працівників, а й компартійної держави, причому вони, всупереч гаслам правлячої партії про диктатуру пролетаріату, не були ідентичними. У 20-ті роки основним фактором юнізації в УРСР слугували профспілкові пільги, а не правова діяльність профспілок.

У 30-ті роки профспілкам було передано низку державних функцій:

– керівництво державним соціальним страхуванням;

– керівництво санаторно-курортною справою;

– керівництво туризмом;

– організація соціалістичного змагання тощо.

У соціально-трудових відносинах профспілки представляли інтереси роботодавця – держави. Їх функції обмежувались розподілом матеріальних благ, які виділяла держава в їх розпорядження. Отже, профспілки стали частиною державного механізму, а їх основні функції було мінімізовано.

 

Далі буде….

 

Департамент розвитку

профспілкового руху апарату ФПУ