План міжвідомчих заходів з адаптації до мирного життя учасників антитерористичної операції

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 13 січня 2016 р. № 10-р Київ Про затвердження плану міжвідомчих заходів з адаптації до мирного життя учасників антитерористичної операції 1. Затвердити план міжвідомчих заходів з адаптації до мирного життя учасників антитерористичної операції (далі - план міжвідомчих заходів), що додається. 2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, Київській міській державним адміністраціям: забезпечити виконання плану міжвідомчих заходів; подавати щомісяця до 10 числа Міністерству соціальної політики інформацію про стан виконання плану міжвідомчих заходів для її узагальнення та подання до 25 числа Кабінету Міністрів України. Прем'єр-міністр України А.ЯЦЕНЮК Інд. 73     ЗАТВЕРДЖЕНО розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 р. № 10-р ПЛАН міжвідомчих заходів з адаптації до мирного життя учасників антитерористичної операції 1. Організувати для учасників антитерористичної операції, звільнених з військової служби, служби у правоохоронних органах, та членів їх сімей професійне навчання, спрямоване на формування навичок провадження підприємницької діяльності.   Мінсоцполітики, державна служба зайнятості.   Постійно. 2. Сприяти утворенню груп підтримки самодопомоги та взаємодопомоги для учасників антитерористичної операції та залученню їх до таких груп.   Мінсоцполітики, Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, обласні та Київська міська держадміністрації.   Постійно. 3. Забезпечити організацію та надання для учасників антитерористичної операції, звільнених з військової служби, служби у правоохоронних органах, які звернулися до державної служби зайнятості, послуг з професійної орієнтації та професійного навчання.   Державна служба зайнятості.   Постійно. 4. Розглянути питання щодо можливості спрощення процедури прийняття у першочерговому порядку на роботу до органів МВС, Національної поліції, Міноборони, ДСНС, Державної прикордонної служби, СБУ, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Управління державної охорони учасників антитерористичної операції, звільнених з військової служби, служби у правоохоронних органах.   ДСНС, МВС, Національна поліція, Міноборони, Адміністрація Держприкордонслужби, СБУ, Адміністрація Держспецзв’язку, Управління державної охорони.   Постійно. 5. Забезпечити співпрацю підрозділів, які проводять облік учасників антитерористичної операції, з військовими підрозділами з метою направлення для подальшого проходження військової служби за контрактом учасників антитерористичної операції, звільнених з військової служби, служби у правоохоронних органах (за бажанням).   Міноборони, МВС, Національна поліція, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Служба зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв’язку та інші заінтересовані органи виконавчої влади.   Протягом 2016 року.   Публікації документа Урядовий кур'єр від 21.01.2016 — № 12  

Рекомендації парламентських слухань на тему: "Сімейна політика України - цілі та завдання"

Верховною Радою України постановою № 854-VIII від 08.12.2015 схвалено рекомендації парламентських слухань на тему «Сімейна політика України – цілі та завдання». Учасники парламентських слухань відзначають, що інститут сім’ї в Україні є важливою ланкою українського суспільства, де зростають і виховуються діти, формується особистість людини. Водночас проблеми інституту сім’ї, що роками накопичувалися в умовах економічних, соціально-політичних і духовно-культурних трансформацій українського суспільства, ще більше загострилися у 2014-2015 роках внаслідок російської агресії та складної соціально-економічної ситуації. На сьогодні основна увага держави зосереджена насамперед на розбудові системи підтримки сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах. При цьому недостатньо уваги приділяється підтримці звичайних сімей з дітьми, популяризації сімейних цінностей, пропаганді раціональної статевої поведінки, підготовці молоді до сімейного життя тощо. Погіршення соціального становища громадян України, відсутність належних житлових та інших необхідних умов для забезпечення майбутнього дітей спонукає до зменшення народжуваності, превалювання однодітних сімей, зростання кількості розлучень. Батьки змушені концентрувати свою увагу на пошуку додаткового заробітку і не здатні повноцінно забезпечувати процес виховання дітей, що призводить до сімейних конфліктів і, як наслідок, до поширення соціального сирітства, дитячої бездоглядності та безпритульності. Різке скорочення державного фінансування санаторно-курортного лікування, оздоровлення та відпочинку дітей, дитячого дозвілля, насамперед занять спортом у дитячо-юнацьких спортивних школах, а також послаблення уваги батьків до своїх дітей неминуче спричиняє зростання підліткової злочинності та погіршення здоров’я дітей. Це особливо небезпечно за нинішніх умов, під час російської агресії та окупації українських територій, наслідком чого є зубожіння сімей з дітьми, зростання кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, один із батьків яких помер (загинув), бездоглядних та безпритульних дітей. Тому навіть за таких складних умов потребує прискорення запровадження механізмів, що використовують і активізують внутрішні ресурси родини для самостійного подолання проблем та створюють належні умови для реалізації природної потреби людини в сім’ї та дітях. Першочерговим завданням державної сімейної політики має стати формування у молодих людей прагнення мати повну сім’ю з кількома дітьми, запровадження системи особистих і суспільних ціннісних орієнтацій на сімейний спосіб життя. Ситуація, що склалася в державі на даний час, потребує визнання сімейної політики однією з пріоритетних складових комплексної державної політики, об’єднання зусиль органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства навколо гасла "Інвестиції в українську родину - це інвестиції в майбутнє України". З рекомендаціями учасників парламентських слухань можна ознайомитися, перейшовши за посиланням - http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/854-19

Право громадян на мирні збори, мітинги, демонстрації (законодавча база)

Право громадян України на мирні збори гарантується ч. 1 ст. 39 Конституції України, згідно з якою вони «мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно повідомляються органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування». Частиною 2 цієї статті встановлено, що «обмеження відносно реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і тільки в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою попередження безладів або злочинів, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей». Цивільний кодекс, зокрема ст. 315, передбачає право фізичних осіб на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо. Відповідно до ч. 2 цієї статті обмеження реалізації права на мирні збори може встановлюватися судом згідно із законом. Статтею 64 Конституції визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина, а відповідно і право на мирні збори, не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених Основним Законом. Також можливість проведення масових акцій передбачена в ст. 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: 1. Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. 2. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування у їх діяльності. 3. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади. І нарешті, це право закріплене в профільному Законі України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст. 27 "Право профспілок, їх об'єднань на організацію страйків та проведення інших масових заходів". «Профспілки, їх об'єднання мають право на організацію та проведення страйків, зборів, мітингів, походів і демонстрацій на захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників відповідно до закону». Реалізація права на мирні збори в Україні регулюється актами національного і міжнародного законодавства. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою 17.07.1997, гарантує кожній особі, окрім інших прав і свобод, право на свободу зборів і об'єднання. Зокрема, ч. 1 ст. 11 Конвенції передбачено право кожного на свободу мирних зборів і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки і вступати в них з метою захистити свої інтереси. Статтею 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973, також признається право на мирні збори. Ця стаття визначає, що користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, окрім встановлених відповідно до закону і необхідних у демократичному суспільстві для гарантування державної або громадської безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я та моральності населення або захисту прав і свобод інших осіб. За характером, ціллю, місцем проведення розрізняють різні форми мирних зборів. Так, ст. 39 Конституції визначає мирні заходи як збори, мітинги, походи і демонстрації. Слід зазначити, що цей перелік не є вичерпним. Так, згідно зі ст. 182 Кодексу адміністративного судочинства мирні збори – це збори, мітинги, походи, демонстрації тощо, тобто передбачена можливість прояву мирних зборів у різних формах. Що ж до визначення форм і видів мирних зборів у національному законодавстві, то необхідно відмітити, що залежно від поставленої мети і методів проведення Статутом патрульно-постової служби міліції, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ від 28.07.1994, масові заходи громадян розділені на декілька категорій. Так, згідно підп. 332–336 п. 4 розд. XV зазначеного Статуту: «зібрання – ця загальна, спеціально організована невелика присутність громадян у громадському або іншому місці, викликане необхідністю обговорення різних політичних, соціальних, економічних, культурних та інших проблем; мітинг – це масові збори із злободенних питань, переважно політичних, які проводяться, як правило, на вулицях, площах, стадіонах, у парках. Неодмінні атрибути мітингу – масова аудиторія, оратори, гасла, прапори, заклики (усні, надруковані, написані); демонстрація – це масовий похід громадян з приводу вираження будь-яких суспільно-політичних настроїв, у тому числі з питань протесту або незгоди з чим-небудь. (Цей захід може проходити також в проступку однієї особи, здійсненні нею вчинку з метою підкреслити своє відношення до якої-небудь події або посадовця і таке інше); вулична хода проводиться з тією ж метою, що і демонстрація, мітинг, проте відрізняється меншою динамікою, відсутністю мітингово-демонстраційної атрибутики; пікетування – це форма демонстрації, під час якої представники виставляються де завгодно, наприклад, перед будівлями об'єднань, підприємств з метою вираження протесту проти чого-небудь, для забезпечення охорони на місці проведення страйку або демонстрації». Водночас невідповідність змісту зборів будь-якому з вказаних визначень не може завадити його проведенню за умови мирного характеру і мети таких зборів. Слід пам'ятати, що Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а Кримінальний кодекс України – за організацію масових безладів. На жаль, слід констатувати, що профільного Закону, який би встановлював механізми реалізації права на мирні збори, в Україні сьогодні не існує. Нормативно-правова база в цій сфері сьогодні складається з вказаних норм Конституції, Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року (№ 9306) і Рішення Конституційного суду України від 19 квітня 2001 року (№4). Також слід зазначити, що вищеназваний Указ Президії Верховної Ради СРСР зараз юридично не може бути застосовний, оскільки суперечить Духу і Букві Конституції України 1996 року. Він був прийнятий в умовах монополії Комуністичної партії і передбачав дозвільний (властивий для авторитарних режимів), а не повідомний (характерний для ліберально-демократичних систем) порядок проведення масових зборів, мітингів, вуличних ходів і демонстрацій. Але виходячи їх положення ст. 8 Конституції України, можна констатувати, що норми Конституції є нормами прямої дії – це свідчить про Верховенство Конституції над іншими нормативно-правовими актами України.

Інформація про нагородження нагрудним знаком ФПУ «Заслужений працівник профспілок України» за 2015 рік

схвалено постійною комісією                                                                       Ради ФПУ з питань                                                                        організаційної роботи   ІНФОРМАЦІЯ про нагородження нагрудним знаком ФПУ «Заслужений працівник профспілок України» за 2015 рік               Нагрудний знак Федерації профспілок України «Заслужений працівник профспілок України» є найвищою відзнакою ФПУ, який встановлений Радою ФПУ № Р-2-4 від 21.04.2004 року для нагородження профспілкових працівників за особливі заслуги перед профспілковим рухом та його становленні й розвитку.

[ Детальніше: Інформація про нагородження нагрудним знаком ФПУ «Заслужений працівник профспілок України» за... ]

Про децентралізацію влади

  Про децентралізацію влади   Федерація профспілок України повідомляє, що 1 липня 2015 року Президент України Петро Порошенко презентував зміни до Конституції України в частині децентралізації влади та передачу її на місця. В даний час у Верховній Раді України знаходиться проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України» (щодо децентралізації влади), яким анонсовано передачу повноважень і бюджетів від державних органів влади до органів місцевого самоврядування. Враховуючи актуальність майбутніх місцевих виборів до органів влади, що відбудуться восени 2015 року департаментом профспілкового руху та зв’язків з громадськими організаціями апарату ФПУ підготовлено для використання в роботі членськими організаціями підбірку нормативно-правових документів з питань децентралізації влади (додаються) регіонального розвитку та місцевих громад.   Департамент профспілкового руху та зв’язків з громадськими організаціями апарату ФПУ

Про повернення профспілкових коштів та внесків з банківських установ, що ліквідуються

  Про повернення профспілкових коштів та внесків з банківських установ, що ліквідуються     Федерація профспілок України вкрай стурбована випадками затримки, а часом неповернення профспілкових коштів банками, що перебувають у стадії ліквідації. При визначенні черговості задоволення вимог кредиторів-членських організацій ФПУ уповноважені особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись пунктом 7 частини першої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відносять профспілкові кошти до сьомої черги повернення.

[ Детальніше: Про повернення профспілкових коштів та внесків з банківських установ, що ліквідуються ]

Відбулося засідання постійної комісії Ради ФПУ з питань організаційної роботи

  Відбулося засідання постійної комісії Ради ФПУ з питань організаційної роботи   Відбулося засідання постійної комісії Ради ФПУ з питань організаційної роботи під головуванням Василя Дудника, голови Профспілки автомобільного і сільськогосподарського машинобудування України, голови постійної комісії Ради ФПУ з питань організаційної роботи та Віталія Дубіля, голови Дніпропетровського об’єднання профспілок, заступника голови постійної комісії.

[ Детальніше: Відбулося засідання постійної комісії Ради ФПУ з питань організаційної роботи ]